Веб 2.0. Що це?
Потік нових інформаційних
технологій все більше проникає у наше життя. З'являються послуги, побудовані на
сервісах Інтернету, використання різноманітних інтерактивних технології вже не
тільки дань моді, а й серйозна конкурентна перевага.
У 2005 виникло поняття Web 2.0.
Спробуємо з’ясувати що саме
розуміють під цим поняттям, чим відрізняютьсяWeb 1.0 та Web 2.0 та
як саме можна використати можливості Web 2.0 у бібліотечній роботі.
Web 2.0 — друге
покоління мережних сервісів, що останнім часом стали основою розвитку мережі
Інтернет.
Термін Web 2.0 було запроваджено
у 2004 видавництвом О'Рейлі (англ. O'Reilly Media) та комерційним організатором
серії конференцій під назвою «Web 2.0», — МедіаЛайв (англ. MediaLive,
сьогодні англ. CMP Technology).для означення сукупності прогресивних тенденцій
у розвитку веб-технологій .
Принциповою відмінністю
технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі
Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси
мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими
користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в
обговореннях та ін.
Сьогодні термін Web 2.0 швидше
означає не стільки сукупність певних конкретних технологій, а філософію
представлення інформації у веб-орієнтованому середовищі та побудову
інформаційних відношень.
Технології Web 2.0 справедливо
називають соціальними сервісами мережі Інтернет, оскільки їх використання
зазвичай здійснюється спільно в межах відповідної групи користувачів. Групи
користувачів можуть утворювати цілі мережні співтовариства, які об’єднують свої
зусилля для досягнення відповідної мети. Прикладом такої групи може бути
створення мережного співтовариства біюблдіотекарів для спільного
використання веб-ресурсів та обміну досвідом.
На нашу думку, найбільш
використовуваними у бібліотечній практиці можуть стати такі соціальні
сервіси:
· створення блогів
(веб-журналів) та сайтів;
· вікі-енциклопедїї;
· соціальні
пошукові системи;
· зберігання мультимедійних
веб-ресурсів;
· зберіганя
закладинок
Варто зауважити, що використання
соціальних сервісів web 2.0
не є складним процесом, оскільки не вимагає знань мови програмування або умінь
створювати html-сторінки. Простота і зручність використання
соціальних сервісів дає змогу економити час і не витрачати його на довгі
пояснення технології функціонування веб-систем.
Розглянемо детальніше призначення
кожного соціального сервісу та доцільність їх використання в бібліотечній практиці.
Блоги
Блог або веб-журнал (англ. blog, від web log,
«мережевий журнал чи щоденник подій») – це сайт, основний
зміст якого постійно оновлюється новими записами, які можуть містити символьні,
графічні, звукові та відео дані, і відображається у хронологічному
порядку.
Кожен запис у блозі (пост) має
тему, зміст (текстові, графічні, звукові, відео дані), дату і час публікації. До нього можуть
додаватися коментарі інших людей, що забезпечує дискусію з приводу тієї чи
іншої теми. Сукупність цих записів утворює хронологічну структуру блогу, в
якій останній запис завжди відображається на початку, а перший в кінці, тобто в
зворотному порядку.
Вміст блога можна уявляти собі як
стрічку, на якій в хронологічному порядку згідно з датами їхньої публікації
блогером йдуть дописи один за одним. Оскільки з часом у блозі накопичується
багато постів, зазвичай, ця стрічка займає кілька веб-сторінок, так що найновіший пост займає верхню
частину першої сторінки, і чим давніше, тим нижче від нього містяться попередні
пости, скажімо всі пости за останній тиждень, друга сторінка тоді присвячена
постам за тиждень до того, третя сторінка ще давнішим, і так далі. Як правило
сторінки блога також містять посилання на архів блогу, тобто на попередні пости
згруповані по місяцях і роках. Отже навігація блога в є дуже легкою.
Блог може складатися з
декількох тематичних розділів, які містять записи відповідно до його тематики.
Наприклад, у бібліотечному блозі можуть міститись наступні розділи: «Поради
фахівцю» – тут можна розміщувати методичні рекомендації, обмюнюватись
досвідом тощо, «Масові заходи» – в цьому розділі відвідувачі блогу можуть
отриувати інформацію про заходи, що проводились у бібліотеці, дивитись
фотографії, відеозаписи тощо, «Краєзнавство» – тут біблітекар може розміщувати
матеріали краєзнавчого характеру т.д.
Блоги мають соціальний
характер. Навколо них формується група людей, які цікавляться його тематикою,
або знають особисто автора (чи авторів). Саме тому блог можна
використовувати в бібліотечній роботі, сформувавши групу збібліотекарів
або з користувачів і бібліоткарів, і таким чином, організувати їх спільну
діяльність.
Надзвичайна популярність блогів
зумовлена двома головними обставинами: по-перше, створити блог та публікувати
за його допомогою інформацію в Інтернеті дуже легко — фактично, декількома
кліками можна отримати власну сторінку в мережі, а створення нового посту
зводиться до набирання його тексту у відповідному полі та відправки його на
сервер шляхом натисканням кнопки «Публікувати» або подібної, і все, після
цього пост зберігається на сервері, який автоматично формує веб-сторінки, різні
посилання, додає стиль форматування, тощо. Тому користуватися блогом не важче,
ніж простим текстовим редактором. Друга причина – це моментальна доступність в
Інтернеті опублікованої інформації, тим більше, що .
У веб-просторі мережі Інтернет
існують декілька безкоштовних блогових платформ , де будь-хто може
зареєструватися та вести свій блог:
·
·
Першим блогом вважають сторінку Тіма Бернса-Лі, де він, починаючи з 1992 року
публікував новини. Широке використання блогів почалось з 1996 року. В
серпні 1999року
комп'ютерна компанія «Pyra Labs» із Сан-Франциско відкрила сайт Blogger. Це була
перша безкоштовна блогова служба.
В серпні 1999 року
комп'ютерна компанія «Pyra Labs» ізСан-Франциско відкрила сайт Blogger. Це була
перша безкоштовна блогова служба.
Станом на початок 2010
року українська блогосфера налічувала більше півмільйона блогів, з яких
активними (тобто такими, що оновлювались хоча б раз на три місяці) були15%.
Вікі
Вікі — це
сайт, що дозволяє своїм відвідувачам редагувати матеріали, що вже на ньому
розміщені, створювати посилання на інші сторінки, створювати свої сторінки (на
wiki вони називаються статтями), обговорювати статті, що вас цікавлять.
Основна мета вікі — створити
середовище, в якому можна створювати документи та спільно працювати з
ними та яке підтримує навчальну та дослідницьку мережеву діяльність.
Вікі характеризується наступними
ознаками:
· можливість
багатократного внесення правок засобами самого середовища, без використання
зовнішніх редакторів;
· особлива
мова розмітки, яка дозволяє легко та швидко створювати та оформлювати окремі
елементи структурні елементи тексту;
· відображення
змін відразу після їх внесення;
· розподіл
змісту на іменовані сторінки;
· колективна
робота;
· облік
змін (облік версій) тексту — можливість порівняння редакцій та відновлення
попередніх версій.
Вікі-технологія — потужний
інструмент для швидкого створення та редагування гіпертексту , тобто тексту
для перегляду на комп'ютері, який містить зв'язки з іншими документами, у
наслідок чого користувач має змогу перейти до пов'язаних документів
безпосередньо з вихідного (первинного) тексту, активізувавши посилання. При
цьому дописувач або група учасників проекту не відволікаються на html-кодування
та встановлення зв‘язків між різними частинами тексту. Цю роботу виконує
спеціальна програма, що дозволяє користувачам, які не мають спеціальних знань
ІТ-технологій, створювати та редагувати тексти.
Іншою важливою рисою Вікі є
контроль за версіями статей. Всі правки користувачів фіксуються та
супроводжуються інформацією щодо часу, дати та автора правки. Будь-яка версія
статті може бути відновлена.
Кожна тематична стаття на
вікі-сайті має свою сторінку обговорення.
Взаємозв‘язок сторінок та
колективні зусилля — саме ці риси виділяють вікі серед інших соціальних
сервісів. Учасники з різних географічних областей та різних областей знань
можуть незалежно один від одного працювати над створенням статей. Взаємодія між
ними встановлюється через взаємодію між статтями, яка встановлюється
автоматично у відповідності до правила — назва статті є потенційним посиланням
на цю статтю в тексті інших статей.
Найбільш поширеними серед
вікі-сайтів є вікі-енциклопедії — сайти довідкового
характеру, наповнення яких здійснюється спільними зусиллями великої кількості
учасників.
Вікі-енциклопедії можнуть
поєднати матеріали із різних довідникових та енциклопедичних видань в одній
статті. Різні трактування одного і того ж поняття у різних довідниках,
різних авторів зв’язуються гіпертекстовими посиланнями. Ці
зіставлення доповнюють одне одного, поглиблюють розуміння
понятьтощо. Завдяки гіпертексту можна швидко отримати тлумачення
незрозумілих понять або термінів в статті. Для цього встановлюються
гіперпосилання між всіма логічно пов’язаними поняттями та термінами.
Поняття, що розглядаєтьсякористувачем зв’язується з тими, на які воно
спирається або у яких конкретизується. Крім того, кожна стаття супроводжується гіперпосиланнями
на інші схожі статті вікі-енциклопедії або на веб-ресурси мережі Інтернет, що
дає можливість знайти більше інформації.
Найбільший та найвідоміший
вікі-сайт — Вікіпедія — багатомовна загальнодоступна енциклопедія у вільному
доступі, що публікується в Інтернеті. Вона була створена 2001 р. як англомовний
проект онлайн-енциклопедії за вікі-технологією. З часом з'явилися розділи
Вікіпедії іншими мовами, у тому числі й українською (http://uk.wikipedia.org/wiki).
Вікіпедія відкрита для всіх, будь-який користувач може без попередньої
реєстрації внести зміни в кожну з її статей. Вільна вона і для використання:
усі матеріали проекту можуть використовуватись безкоштовно будь-якими людьми й
організаціями.
Метою проекту є створення повної,
нейтральної, відкритої, вільної від авторських прав енциклопедії на всіх мовах
Землі. Мова у цьому випадку йде не про відмову від авторського
права у від «авторського права» у його юридичному розумінні — прізвище автора зберігається.
Відбувається відмова від права на тиражування (copyright), оскільки
розповсюдження продукту відбувається за умови його вільного використання всіма
охочими та можливості всіх бажаючих довільно змінювати його.
Переважна більшість статей, у
всіх мовних розділах Вікіпедії, пов'язані між собою перехресними посиланнями і
розвиваються паралельно й у тісній взаємодії один з одним, що дає можливість
говорити про єдину всесвітню енциклопедію, доступну одночасно на більшості мов
світу. Вікіпедія пропонує грандіозну кількість інформації. Вона містить понад
13 мільйонів статей на більш ніж 260 різних мовах.(для порівняння – у Великій
радянській енциклопедії було 95 279 статей, у Британіці їх поки що
близько 65 тис.).
Прикладами інших вікі-проектів є:
· http://wiki.km-school.ru– тематична вікі-енциклопедія,
присвячена використанню інформаційних технологій;
Використання вікі-енциклопедій в
бібліотечній роботі дає можливість:
· отримувати
енциклопедичні відомості з будь-якої галузі знань;
·
· повніше
задовольняти інформаційні потреби користувачів;
·
· подавати
інформацію про бібліотеку, її інформаційніі ресурси тощо.
Так, стаття про Тернопільську
ОУНБ у Вікіпедії (http://uk.wikipedia.org/wiki/Тернопільська_обласна_універсальна_наукова_бібліотека)
містить інформацію про історію установи, її структуру, фонди,
довідково-бібліографічний аппарат та посилання на інші джерела.
Першим вікі став Portland Pattern Repository,
створенийВордом
Канінгемом (Ward Cunningham) у 1995 році.Канінгем вигадав і назву
«вікі», і концепцію — і сам створив перше втілення системи вікі.
Назва Вікі походить від
гавайського «wiki-wiki» означає «швидко-швидко».
Українська Вікіпедія продовжує
залишатися одним із двадцяти найбільших мовних розділів Вікіпедії. Його першу
статтю створено 30 січня 2004 . Станом на 17 жовтня
2010 року у ньому нараховувалось 227 941 стаття. Того ж дня зареєстрований її
79-тисячний користувач.
В мережі Інтернет функціонує
низка сервісів, за допомогою яких безкоштовно можна завантажувати,
збірігати, використовувати особисто та надавати для загального використання мультимедійні
веб-ресурси, а також організовувати обговорення завантажених матеріалів.
Соціальний сервіс «Flickr» (http://Flickr.com)
призначений для збереження, обміну та подальшого використання (особистого або
групового) цифрових фотографій.
Сервіс англомовний, але існує
група «Український Флікер» (http://www.flickr.com/groups/flickua/).
Реєстрація на сайті досить
проста. Після неї користувач отримує базовий обліковий запис, який дозволяє
щомічяця безкоштовно розміщувати розмістити до 200 фото та створювати
до 3-х альбомів (наборів) фотографій. Кожен користувач може також створити
необмежену кількість тематичних груп для спілкування з іншими учасниками або
взяти участь у будь-якій з існуючих груп. Завдяки системі коментарів,
користувачеві надається можливість вступати в соціальні зв'язки з іншими
учасниками.
Розмістивши фотографії на
сайті, їх власник фотографій має можливість:
· обмежити
доступ до своїх фото
· встановити
умови використання фото
· супроводжувати
свої фото коментарями
· дозволяти
коментувати свої фото
· ставити
до кожного фото мітки (теги), які дозволяють знаходити фото в архівах Flickr за
темою, місцем або предметом присутніми на фото
· позначати
певні фрагменти фото з коментарем
· прив'язувати
фото до місця зйомки або місцезнаходження об'єкта на географічній карті з
великою точністю
· розмістити
кожне своє фото в 10 тематичних групах
Флікр популярний завдяки зручній
та простій системі завантаження та пошуку фотографій. Пошук здійснюється за
ключовими словами. Наприклад, пошук по ключовому слову «троянда» сформує
перелік посилань на всі фотографії троянд, які відмічені такою
міткою-категорією.
До подібних сервів у мережі
Інтернет належать:
FastPic (fastpic.ru) — безкоштовний сервіс із розміщення
зображень
Фотки (fotky.com.ua) — український безкоштовний
хостінг цифрових зображень тощо.
Створений у 2004 році
фото-хостинг Flickr містить
більше 3,6 млрд фотографій.
«Уoutube» (http://youtube.com) — соціальний сервіс, який
дадає можливість всім бажаючим переглядати та надсилати власне відео.
Завдяки простоті та зручності використаня YouTube став одним з
найпопулярніших сервісів для розміщення відеофайлів.
Найголовнішою характеристикою
даного сервісу є те, що він безкоштовний. Потрібно просто зареєструватись,
створити власний акаунт — і у Вас є можливість завантажувати та показувати
власне відео цілому світу. автори проекту виробили універсальну,
функціональну та зручну модель сервісу, котра довзолила здійснити ключові
операції з відео – швидко його завантажити на сервери, автоматично
переконвертувавши в один формат, створити єдиний HTML-код, скористуватися яким
може навіть новачок в інтернеті, щоб розповсюдити відео.
Відеоматеріали YouTube
поширюються таким чином:
· на
сайті YouTube: користувачі можуть завантажувати відео в таких
поширених форматах, як .mpeg і .avi. YouTube автоматично
конвертує їх в Flash Video (.flv) і робить їх доступними
для перегляду онлайн.
· за
межами сайту: кожне відео
супроводжується готовою HTML-розміткою для вставки відео на інші веб-сторінки.
Проста техніка "скопіюй і встав" зробила розповсюдження відео з YouTubeнадзвичайно
популярним, адже посилання на відео може бути вставлене в HTML-код
будь-якої веб-сторінки.
Перше відео на YouTube було
завантажено вже 23 квітня 2005 року.
У листопаді 2006 року Google
купила цей відеосервіс за фантастичну суму – 1,65 мільярдів доларів. Ця угода і
досі залишається однією з найдорожчих у сфері інтернету.
Станом на 17 березня 2008 року на
Ютьюбі було завантажено 78,3 мільйона відеофайлів
«SlideShare» (http://www.slideshare.net) — сервіс, який
дозволяє конвертувати презентації PowerPoint у формат Flash.
Призначено для зберігання і особистого або спільного використання.
Додавання презентації на сайд
здійснюється шляхом завантаження файлу із власного комп'ютера (підтримуються
формати PowerPoint, OpenOffice, Keynote або PDF). Відразу після розміщення
матеріали стають доступними для перегляду іншими користувачами.
Останнім часом Slideshare
здобуває все більшу популярність.
Зважаючи на те, що Slideshare
створений за аналогією з YouTube, можливості й оформлення їх досить схожі. Як і
його попередник Slideshare має ряд характерних функцій: створення тегів
документів, призначення URL для кожного з документів, додавання презентацій на
інші веб-сторінки.
Кожен користувач мережі Інтернет
може знаходити на сервісі Slideshare презентації, використовуючи для пошуку
ключові слова. Презентації можна переглядати у повноекраному режимі. Разом з
тим слід зазначити, що сайт не імпортує ефекти та не дозволяє відредагувати
імпортовану презентацію.
Сервіси для зберігання
мультимедійних веб-ресурсів можуть бути використані в бібліотечній роботі
як:
1. Джерело накопичення
мультимедійних бібліотечних веб-ресурсів. Наприклад, це можуть бути
відеофільми, фотографії, аудіо- та відеозаписи тощо.
2. Система зберігання бібліотечних відео-,
фото-, аудіоархівів.
3. Засіб для спільної діяльності працівників
різних бібліотек.
Сьогодні ідеї концепції Web 2.0
вийшли за рамки комп'ютерних технологій та привели до розвитку ініціатив Освіта
2.0, Бібліотека 2.0, Бізнес 2.0 тощо.
Говорячи про бібліотеку 2.0 маємо
на увазі покращення бібліотечного сервісу шляхом використання технологій web 2.0. У цьому світлі
вона постає інформаційним центром, в якому працівники спільно з користувачами
покращують бібліотечні сервіси, займаються інформаційним наповненням, створюють
нову інформацію тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар